Кегичівська селищна рада

офіційний сайт

Селище міського типу Кегичівка розташоване між річками Вшива і Багата. Через селище проходить залізниця, станція Кегичівка.

Селище Кегичівка являеться адміністративним центром Кегичівської селищної ради, в якій, крім того, входять села Антонівка та Зелена Діброва.

Саме селище Кегичівка утворилося у другій половині XVIII століття з двох невеликих хуторів — Доброіванівки та Єгорівки. Населяли ціхутори селяни-кріпаки, які належали поміщику-офіцеру Курського полку І. М. Апостолу-Кегичу. Від його прізвища і походить сучасна назва селища.

Подальший розвиток Кегичівки пов'язаний з будівництвом у 1897-1905 роках залізниці Лозова-Красноград, яка на той час будувалася як цукровий шлях із прилеглих цукрозаводів. У цей час Кегичівка стає волосним центром.

У 1899 році була збудована станція.

З самого початку залізнична гілка Лозова-Красноград повинна була проходити через сел. Чапаєве, так как, як на той час цукровий завод там уже був.

І тільки завдяки заслугам Барині, дружини Кегича, гілку проклали через Кегичівку. Подальший економічний розвиток Кегичівки пов»язаний з цією жінкою. Вона будує цегляний завод і елеватор. Через роки елеватор буде над будований і переобладнаний в клуб, який стоїть і до цього часу. А насип, з якого хліб грузили у вагони, розрівняли і на його місці посадили берези. Сама Бариня була німкенею. Можливо, після революції вона емігрувала в Германію.

У 1912 році була побудована Церква братами Гнипи. Одного з яких звали Григорій, звідси і назва храму Георгієвський. Хутор цих братів знаходився на території теперішньої ветлікарні. Брати були землеробами, вирощували багато цукрового буряку та возили його на цукровий завод.

У січні 1918 року волосна і земська управи в Кегичівці були розпущені.

З 1923 року селище Кегичівка — центр району, який із січня 1935 року перебуває у складі Харківської області, а до того часу — у складі Полтавської.

В ході Другої світової війни 7 жовтня 1941 року радянські війська відступили з Кегичівки.

В 1957 році перетворений в селище міського типу.

Кегичівка відома своєю родючою землею, тут розвинене с/г, в основному це рослинництво, вирощують соняшник, пшеницю, ячмінь, кукурудзу. Значних досягнень у цій галузі досягла агрокомпанія «Сади України», яка володіє полями навколо містечка. Крім цього, у селищі активно розвивається малий та середній бізнес. Важка промисловість відсутня.

Останнім часом активно розвивається газовидобувна галузь, відкрито родовище природного газу, яке так і назвали — Кегичівське газоконденсатне родовище. Містечко переважно газифіковане.

Унікальне місце, куди можна відправитися в погожий літній день - озеро Солоне, яке знаходиться у селі Антонівка в Кегичівському районі. Причому назва його повністю відповідає суті - вода в цьому озері дійсно солона.

 Історія походження цього озера пов'язана з пошуками нових родовищ природного газу й нафти на території Харківської області. Існувала гіпотеза, що під солоними куполами, які залягають на великій глибині, може скупчуватися природний газ, під ним нафта, а під нафтою - вода. У селі Антонівка поставили бурову вишку. Необхідно було свердловину  пробурити глибиною три тисячі метрів і пробити соляну лінзу, щоб відкрити доступ до скопившимся газу й нафті.

 Фахівці не очікували, що тиск газу буде аномально високим - 300 атмосфер. Це й стало причиною виходу з свердловини двадцятиметрового фонтану газу. Жителів Антонівки довелося евакуювати. Фонтан заглушили, але через 2 дні стихія знову дала про себе знати - стовп газу пробився назовні, а земля навколо почала провалюватися.

 Утворився кратер діаметром 60 метрів, що поглинув бурову вишку і почав заповнюватися водою, яка, проходячи через поклади солі, стала дуже солоною.

 Прісноводна риба і інша живність в такій воді існувати не зможе. Але на березі, крім рослинності, на схилах кратера можна виявити цілі колонії ластівок-береговушек і великих зелених ящірок.

 Вода через солі дуже добре загоює рани, відчуття ніби на морі - морське повітря, сіль у волоссі після купання. Велика щільність солоної води не дає глибоко пірнати. При зануренні більше 1,5 м вода стає набагато холоднішою.

 Існує легенда ніби глибина озера 2,5 км, але поки це не підтверджено. Заміри показали глибину не більше 10м. Можливо западину завалило і замулило. Як би там не було, але трохи не по собі знати що на дні десь там бурова установка і техніка. А з вигляду маленьке озеро.