Кегичівська селищна рада

офіційний сайт

 

 

   

 

У К Р А Ї Н А

Харківська область

Кегичівський район

Кегичівська селищна рада

 

чергова  ХХХVІІ  сесія  VIІ  скликання

Р І Ш Е Н Н Я

від  27  квітня  2018 року                                                                  №  682             

 Про оголошення конкурсного відбору

на вакантну посаду керівника комунального

підприємства «Кегичівка-Сервіс плюс»

Кегичівського району Харківської області

та створення конкурсної комісії

          У зв’язку із оголошенням конкурсного відбору на вакантну посаду керівника комунального підприємства «Кегичівка-Сервіс плюс» Кегичівського району Харківської області, керуючись рішенням селищної ради від 09 червня 2017 року № 429 «Про порядок призначення та звільнення з посади керівників комунальних підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади смт. Кегичівка», Кегичівська селищна рада

 В И Р І Ш И Л А :

 Оголосити конкурсний відбір на вакантну посаду керівника комунального підприємства «Кегичівка-Сервіс плюс» Кегичівського району Харківської області з 23 травня 2018 року.

 Створити конкурсну комісію для проведення конкурсного відбору на вакантну посаду керівника комунального підприємства «Кегичівка-Сервіс плюс» Кегичівського району Харківської області в кількості 5 чоловік та затвердити її склад згідно додатку.

 Контроль за виконанням даного рішення покласти на секретаря ради.

 Секретар ради                                                                  Н.А.Лагоржевська

 

 

 

 

                                                        Додаток  

                                                       до рішення сесії

                                                      Кегичівської селищної ради

                                                      № 682  від 27 квітня 2018 р.

 

 С К Л А Д

конкурсної комісії для проведення конкурсного відбору

на вакантну посаду керівника комунального підприємства «Кегичівка-Сервіс плюс» Кегичівського району Харківської області

 

Лисенко Ольга Михайлівна – заступник селищного голови з питань діяльності  виконавчих органів ради

Топчий Віктор Іванович – член виконавчого комітету селищної ради

 Конотоп Олексій Олексійович – депутат селищної ради, голова постійної комісії в   галузі житлово-комунального господарства, управління комунальною власністю, будівництва, транспорту, благоустрою та розвитку                                        підприємницької діяльності

 Перцева Тетяна Леонідівна – начальник відділу економіки, інфраструктури,  архітектури, містобудування, житлово-комунального  господарства та цивільного захисту Кегичівської РДА

 Тимофєєва Вікторія Григорівна – член виконавчого комітету селищної ради

 

 

 ОГОЛОШЕННЯ

 Кегичівська селищна рада з 23 травня 2018 року оголошує конкурс на заміщення вакантної посади  керівника Кегичівського комунального підприємства «Кегичівка-Сервіс плюс».

Основні  вимоги до кандидатів:

- громадянство України;

- бажано вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра;

- вільне володіння державною мовою;

- стаж роботи на керівних посадах на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, або в органах державної влади чи місцевого самоврядування не менше 3-ти років;

- відсутність судимості;

- відсутність членства в організації, діяльність якої заборонена законом або судом, починаючи з 24 серпня 1991 року;

- відсутність адміністративного стягнення за вчинення корупційного правопорушення;

- системні знання в області чинного законодавства, зокрема: Конституції України, чинного законодавства в сфері архітектури, містобудування, житлово- комунального господарства, та господарської діяльності, знання основ діловодства та навички ділового спілкування;

- здатність за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати відповідні посадові обов’язки;

- вільне володіння навиками роботи на персональному комп’ютері, знання відповідних комп’ютерних програм.

Документи приймаються конкурсною комісією протягом 30 календарних днів з дня оголошення про проведення конкурсу за адресою:  смт. Кегичівка, вул. Волошина, № 33 Кегичівського району Харківської області, довідки за телефоном 3-17-78.

З більш детальною інформацією можна ознайомитись на офіційному сайті Кегичівської селищної ради.

 

Конкурсна комісія

 

 

 

 

 


                                                                                                         Усиновлення: порядок і процедура
Усиновлення визнане в Україні пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Усиновленою може бути та дитина, у якої розірвані юридичні стосунки з батьками. Тобто такі діти мають юридичний документ про те, що їхні батьки втратили батьківські права стосовно цієї дитини. Таким документом може бути рішення суду про позбавлення батьківських прав, свідоцтво про смерть батьків, нотаріально засвідчена відмова батьків від дитини, тощо.

Усиновлення – це юридичний процес, під час якого рішенням суду створюються нові, постійні відносини між батьками та дитиною, і який полягає у передачі батьківських прав та обов’язків від однієї родини до іншої, це прийняття у сім’ю дитини на правах народженої, з усіма правами та обов’язками, як з боку дорослих так і з боку дитини.

Усиновлювачам треба принципово усвідомити, що усиновлена ними дитина має такі ж соціальні, емоційні та фізичні потреби, як і будь-яка народжена дитина у родині. Надзвичайно важливо ці потреби визначити, зрозуміти причини їх виникнення, знайти шляхи їх задоволення, навіть якщо ці потреби на початковому етапі протирічать культурним нормам усиновлювачі.

Громадяни України, які бажають усиновити дитину, можуть звернутися з письмовою заявою про взяття їх на облік кандидатів в усиновлювачі до служби у справах дітей за місцем проживання.

Заява може бути написана в присутності працівника служби у справах дітей та засвідчена ним. У разі коли одне з подружжя не може особисто з’явитись до служби у справах дітей для написання заяви, його заяву, засвідчену нотаріально, може подати дружина (чоловік).

До заяви додаються такі документи:

1). Копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

2). Довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами державної податкової служби;

3). Копія свідоцтва про шлюб, укладений в органах реєстрації актів цивільного стану, якщо заявники перебувають у шлюбі;

4). Висновок про стан здоров’я кожного заявника, складений за формою згідно з додатком 3 (бланк видає працівник служби);

5). Засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;

6). Довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника;

7). Копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.

У разі усиновлення дитини одним із подружжя висновок про стан здоров’я та довідка про наявність чи відсутність судимості подаються кожним з подружжя.

Строк дії документів становить один рік з дня їх видачі, якщо інше не передбачено законодавством.

Під час приймання документів заявникам роз’яснюються порядок та умови усиновлення, права і обов’язки кандидатів в усиновлювачі, усиновлювачів, правові наслідки усиновлення.

Громадяни України, які бажають усиновити дитину, можуть за бажанням або за рекомендацією служби у справах дітей пройти курс підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Протягом 10 робочих днів після отримання заяви про бажання усиновити дитину (з повним комплектом документів) Служба у справах дітей складає Акт про обстеження житлово-побутових умов майбутніх усиновлювачів, розглядає питання про можливість усиновлення дитини і готує відповідний висновок. Якщо цей висновок позитивний, заявникам присвоюється звання кандидатів в усиновлювачі, і дані про них заносяться до спеціальної книги обліку.

Термін дії документів з усиновлення – один рік з дня їх видачі.

Після встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей за місцем проживання дитини із заявою про бажання її усиновити. У заяві зазначають: прізвище, ім’я, по-батькові, місце проживання кандидата в усиновлювачі, а також прізвище, ім’я, по-батькові, вік, місце проживання дитини.

Керівник дитячого закладу (чи особи, в яких проживає дитина) за запитом служби у справах дітей представляє такі документи:

1) копію свідоцтва про народження дитини;

2) копію свідоцтва про смерть батьків дитини або копію рішення суду про позбавлення їх батьківських прав чи визнання недієздатними;

3) копію нотаріально засвідченої згоди батьків, опікуна чи піклувальника дитини на її усиновлення;

4) згоду дитячого закладу, в якому проживає дитина, на її усиновлення;

5) документи, які підтверджують, що батьки понад шість місяців без поважних причин не проживають з дитиною, не виявляють батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її;

6) копію висновку про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дитини;

7) довідку керівника дитячого закладу про факт особистого знайомства кандидата в усиновлювачі з дитиною та встановлення контакту між ними.

Служба у справах дітей за місцем проживання дитини на підставі заяви кандидата в усиновлювачі протягом 10 робочих днів готує громадянам України висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини для подання до суду. Фактичне усиновлення дітей в Україні проводиться на підставі рішення суду.

Усиновлювач зобов’язаний особисто забрати дитину з місця її проживання після пред’явлення копії рішення суду про усиновлення у присутності представника служби у справах дітей.

маркушів паперу, не дозволяється.

Консультації з вказаних питань Ви можете отримати в відділі «Кегичівське бюро правової допомоги», яке знаходиться за адресою: 64003, Харківська область, смт.Кегичівка, вул.Волошина, 29

т.3-11-84

 

 

Кегичівська селищна рада Кегичівського району Харківської області повідомляє, що в зв’язку із внесенням змін до Податкового кодексу на XVIII сесії VII скликання від 27 січня 2017 року було прийнято рішення № 320 «Про внесення змін та доповнень до рішення № 168 X сесії VII скликання від 12 липня 2016 року «Про внесення змін та доповнень до рішення № 74 IV сесії VII скликання від 22 січня 2016 року «Про внесення змін до рішення № 29 III сесії VII скликання від 24.12.2015 року про внесення змін до рішення VII сесії Кегичівської селищної ради VI скликання від 21.01.2011 року № 87 «Про врегулювання питань справляння податків на території смт. Кегичівка відповідно до норм Податкового кодексу України» ( в редакції рішення 36 сесії Кегичівської селищної ради VI скликання «Про внесення змін до рішення VII сесії Кегичівської селищної ради VI скликання від 21.01.2011 року № 87 «Про врегулювання питань справляння податків на території смт. Кегичівка сіл Антонівка та Зелена Діброва відповідно до норм Податкового кодексу України» .

Повністю з рішенням та додатками до нього можна ознайомитись вприміщенні селищної ради за адресою: вул. Волошина, № 33, смт. КегичівкаКегичівського району Харківської області

 

ШУКАЄМО АКТИВНИХ ГРОМАДЯН!

Конкурс на навчання для громадських радників

Якщо Вам небайдужий розвиток Вашої громади, Ви добре розумієте її проблеми, прагнете змін і готові виділити час на допомогу громаді, запрошуємо Вас долучитися до міжрегіональної  команди громадських радників.

У команді Ви пройдете спеціалізоване навчання з кваліфікованими тренерами, знайдете підтримку однодумців з усієї України, дізнаєтесь та навчитесь як можна ефективно направити свої зусилля на якісні зміни  в   житті громади. Ми пропонуємо навчання з різних питань, які можуть знадобитися раднику в громаді: безпека, фінансова грамотність, захист своїх прав, робота державних інститутів, пошук допомоги та встановлення зв'язків.

Щоб долучитися до формування команди та подати свою кандидатуру на навчання необхідно заповнити Інтернет - опитувальник ( https:goo.gl/gvA6VJ) до 31 серпня  2017 року. Тут Ви можете вибрати зручний для себе графік навчання і розповісти про Ваш досвід та бачення змін в громаді. Результати опитування буде опрацьовувати конкурсна комісія. Члени комісії можуть зателефонувати Вам і уточнити додаткову інформацію після отримання Ваших відповідей на запитання Інтернет - опитувальника.

За результатами відбору Ви будете запрошені на безоплатне навчання, яке проходитиме в три етапи в період з вересня по листопад 2017 року. Організатори забезпечують проживання, харчування та відшкодування транспортних витрат. Участь в усіх етапах навчальної програми обов'язкова, випускники отримують сертифікат. Про результати відбору Ви будете повідомлені телефоном  або електронною поштою, яку вкажете в  опитувальнику. Якщо виникають запитання, будь ласка, звертайтеся, контактний номер телефону: +38 097 128 02 10 або електронна скринька: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.   Також додаткову інформацію, доступ до Інтернету та, за необхідності, допомогу у заповненні опитувальника Ви зможете отримати в  місцевих бюро або центрах правової допомоги в офісах Мережі правового розвитку за адресами:

Богодухівський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги - м. Богодухів, вул. Покровська, 5

- Валківське бюро правової допомоги - м. Валки, вул. Харківська, 2

- Коломацьке бюро правової допомоги - смт. Коломак, пров. Свободи, 2 а

- Краснокутське бюро правової допомоги - смт. Краснокутськ, вул. Миру, 138

 Первомайський місцевий центр з надання безоплатної вторинної  правової допомоги - м. Лозова, вул. Свято - Миколаївська

- Сахновщинське бюро правової допомоги - смт. Сахновщина, вул. Тарасів шлях

- Первомайське бюро правової допомоги - м. Первомайський, МР 1/2, буд. № 56

- Барвінківське бюро правової допомоги - м. Барвінкове, вул. Центральна, 1

- Близнюківське бюро правової допомоги - смт. Близнюки, вул. Свободи, 26

- Кегичівське бюро правової допомоги - смт. Кегичівка, вул. Волошина, 29

 Чугуївський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги - м. Чугуїв, вул. Музейна, 14

 ЧМГО " Чугуївська правозахисна група" - м. Чугуїв, вул. Музейна, 16а

 - Великобурлуцьке бюро правової допомоги - смт. Великий Бурлук, вул. Весняна

- Шевченківське бюро правової допомоги - смт. Шевченкове, вул. Лермонтова, каб. 221 та 223

- Печенізьке бюро правової допомоги - смт. Печеніги, вул. Поштова, 9

- Куп'янське бюро правової допомоги - м. Куп'янськ, вул. Садова, № 4

- Борівське бюро правової допомоги - смт. Борова, вул. Центральна

- Дворічанське бюро правової допомоги - смт. Дворічна, вул. Осіння, 2

 ГО "Фонд сільських громад Дворічанщини"

 

 

Визнання батьківства  за рішенням суду та встановлення факту батьківства в судовому порядку

     Визнання батьківства за рішенням суду (ст. 128 СК України) проводиться за наявності споруд щодо особи, яка є батьком дитини. Ситуації в яких батьківство встановлюється в судовому порядку, маютьмісце, коли чоловік не визнає себе батьком дитини й навпаки, коли чоловік вважає себе батьком дитини, а цей факт оспорюється,

     Підствою для визнання батьківства є будь - які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Ким може бути поданий позов про визнання батьківства?

- матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття;

- особою, яка вважає себе батьком дитини;

Позов про визнання батьківства

     Визнання батьківства в суді здійснюється у порядку позовного провадження.

    Визнання батьківства в судовому порядку можливе також лише за умови, що запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до вказівок матері.

     На відміну від добровільного визнання батьківства, судове встановлення батьківства можливе лише щодо дітей, які народились після 1 жовтня 1968 року, тобто після вступу в силу законодавства Союзу РСР та союзних республік про шлюб і сім'ю, які зворотної сили на мають. Тому суди не мають права приймати заяви про встановлення батьківства дітей, що народились до 1 жовня 1968 року.

     Справи про встановлення батьківства щодо дитини, народженої після 1 січня 2004 року, суд повинен вирішувати відповідно до норм Сімейного кодексу України. Зокрема, вирішення питання застосовного законодавства у таких справах значно впливає на можливість тих чи інших доказів при встановленні факту батьківства.

    На відміну від Кодексу про шлюб та сім'ю, чинне  сімейне законодавство України передбачає можливість встановлення факту батьківства незалежно від того чи визнавала особа своє батьківство за життя і чи взагалі  знала про народження дитини.

     У судовому порядку можуть також встановлюватися факт батьківства (материнства) та факт визнанння батьківства. Ці справи розглядаються за правилами окремого провадження.

Встановлення факту батьківства у судовому порядку

Встановлення факту батьківства в судовому порядку відрізняється від визнання батьківства за рішенням суду за наступними критеріями:

- відсутність спору щодо батьківства дитини;

- смерть фактичного батька дитини;

- час народження дитини.

     Звернення до суду та розгляд заяви про встановлення факту батьківства ( материнства). Розгляд справ про встановлення  факту родинних відносин між фізичними особами віднесено до компетенції місцевих загальних судів ( ст. 256 ЦПК України). Зазначена категорія справ розглядається в окремому провадженні, яке визначається як вид непозовного цивільного судочинства.

     Заяву про встановлення факту батьківства слід подавати до суду за місцем реєстраціїї заявника.

     При засвідченні походження дитини від певної особи, надаються докази, що зібрані у відповідності зі ст. 57 Цивільного процесуального кодексу:

- Пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників;

- Показання свідків;

- Письмові докази;

- Речові докази, зокрема звуко - та відеозапису;

- Висновки експертів.

     Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи. Слід також врахувати  ту обставину, що заява про встановлення факту батьківства повинна відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви.

Результат судового розгляду

     Факт визнання батьківства або факт батьківства встановлюється,  зокрема, з метою отримання пенсії на дитину з нагоди втрати годувальника, спадщини, а також для внесення змін до запису про батька в актові книги та в свідоцтво про народження дитини.

     Варто звернути увагу, що встановлення судовим рішенням факту батьківства померлого чоловіка є підставою для внесення відповідних змін до актового  запису в Книзі реєстрації народжень.

     Консультації з питань визнання батьківства можна отримати в  відділі "Кегичівське бюро правової допомоги" Первомайського  місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою:

64003, Харківська область, смт. Кегичівка, вул. Волошина, 29, тел.: 3-11-84 

 

              Що необхідно аби взяти дитину під опіку

     Опіка та піклування встанолюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх та неповнолітніх осіб; над дітьми - сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування, і є  однією з сімейних форм влаштування таких  дітей (поряд з усиновленням, влаштуванням  у прийомну сім'ю чи дитячий будиноук сімейного типу).

     Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, піклування -  над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

     Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених частинами 3, 4  статті 60 Цивільного кодексу України. Опіка, піклування над дітьми встанолюється до повноліття дитини ( якщо батьки померли,  повинули дитину, не можуть піклуватись про дитину за станом здоров'я тощо) або на визначений термін ( батьки вібувають покарання за скоєння злочину, перебувають під слідством тощо).

     Порядок організації опіки і піклування в Україні визначається:

- Конституцією України ( ст. 51, 52);

- Сімейним кодексом ( ст. 243 - ст. 251);

- Цивільним кодексом ( ст. 55 - ст. 79);

а також низкою законів України та підзаконних актів.

     Опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними,  можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

     Згідно статті 244 Сімейного кодексу України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника оргнаом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

    Якщо на опікунство претендує декілька осіб, та перевага надається:

1. Родичам дитини ( незалежно від місця проживання);

2. Сім'ї,  в якій дитина проживала на момент виникнення питання про встановлення опіки ( піклування);

     Не може бути опікуном, піклувальником дитини особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена батьківських прав, а також особа, інтереси якої суперечать інтересам дитини. У разі призначення опікуна, піклувальника враховується бажання дитини - сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування. Бесіда з дитиною проводиться працівником служби у справах дітей з урахуванням її віку, обставин, за яких вона втратила батьківське піклування, не принижуючи гідність дитини та  осіб, які виявили бажання взяти її під опіку, піклування. З питань встановлення опіки та  піклування потрібно звертатись до органу опіки та піклування за місцем проживання дитини або особа, яка виявила бажання стати опікуном, піклувальником.

     Рішення про встановлення опіки, піклування приймається у місячний строк після подання заяви і документів до служби у справах дітей.

     Згідно п. 39 постанови КМУ від 24 вересня 2008 року № 866 особи, в сім"ї яких влаштовуються діти - сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, зобов'язані пройти курс навчання з проблем виховання таких дітей ( за винятком осіб, які бажають усиновити дитину) в центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Родичі, в яких проживає дитина - сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, що мають намір взяти її під опіку, піклування, курс навчання не проходять. Рішення про встановлення опіки, піклування приймаєтья у місячний строк після подання заяви і  необхідних документів.

     У разі встановлення опіки, піклування над дитиною, яка перебуває у закладі для дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, служба у справах  дітей разом з адміністрацією закладу забезпечує передачу дитини на виховання опікуну, піклувальнику і відрахуванням її із закладу протягом 15 днів після прийняття рішення про встановлення опіки, піклування.

     Особа, яка  виявила  бажання взяти на виховання в сім'ю дитину - сироту або дитину позбавлену батьківського піклування, подає  службі у справах дітей за місцем свого проживання: 

1. Заяву ( від подружжя приймається спільна заява, підписана обома подружжями);

2. Довідку про доходи за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку;

3. Документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;

4. Копію свідоцтва про шлюб ( для осіб, які перебувають у шлюбі);

5. Копію про проходження курсу навчання з виховання дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і рекомендацію центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо включення кандидатів до єдиного банку даних;

6. Копію паспорта;

7. Висновок про стан здоров'я заявника, складений за відповідною формою;

8. Довідку від нарколога та психіатра для осіб, які проживають разом із заявниками;

9. Довідку про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видану органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника;

10. Письмову згоду всіх повнолітніх членів сім"ї, що проживають разом з особою, яка бажає взяти дитину - сироту або дитину позбавлену батьківського піклування під опіку,  піклування, засвідчену нотаріально або написану власноручно в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів, про що робиться позначка в заяві із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові, підпису посадової особи та дати.

До відділу  "Кегичівське бюро правової допомоги" Первомайського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернутися за адресою:

64003, Харківська область, смт. Кегичівка, вул. Волошина, 29 тел.: 3-11-84.

 

 

 

Все про спадкування

 

З появою приватної власності, яка завжди була наріжним каменем для людства, виник й інститут спадкування, розвиток якого відбувся завдяки римському приватному праву і є предметом гордості його творців. У зв´язку з цим згадується відомий вираз: «Римляни тричі скоряли світ: перший раз - легіонами, другий - християнством, третій раз – правом».

Про черговість спадкування, спадкові суперечки та позовну заяву розкаже юрист Херсонського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Тетяна Тюпляєва.

Фахівець системи БПД відповіла на запитання: що треба знати спадкоємцям, що робити, якщо пропущений строк прийняття спадщини; як вступити в спадщину на земельну ділянку, якщо немає заповіту,а також привела декілька прикладів вирішення спадкових питань юристами Херсонського місцевого центру з надання БВПД, адже тема спадкування є дуже актуальною.

Що таке спадкування?

Основу регулювання відносин спадкування складають норми Цивільного кодексу України (Книга 6, глави 84-90). Відповідно до них, спадкуванням є перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Відкриття спадщини відбувається внаслідок смерті особи, або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а у разі, якщо воно невідоме – місцезнаходження нерухомого майна, або його основної частини.

Вступ до права спадкування: з чого почати?

Перше, що треба зробити спадкоємцям, так це звернутися до нотаріуса, який буде вести справу про спадщину. Причому краще зробити це якомога швидше аби не пропустити строк вступу у спадщину, інакше в подальшому не обійтися без позовних заяв до суду. Усі спадкоємці, які звернуться до нотаріальної контори, повинні будуть подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Якщо серед спадкоємців є частково недієздатні, недієздатні або неповнолітні діти, заяву за них повинні написати поручителі (батьки, опікуни).

Відкривається спадкова справа тільки один раз і тільки в одного нотаріуса, тому краще заздалегідь узгоджувати вибір нотаріуса з іншими спадкоємцями. Ви можете звернутися до будь-якого нотаріуса за місцем відкриття спадщини (як правило, за місцем проживання померлого).

Особа, яка досягла 14 років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника, а заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

Тож спадкоємцями визнаються особи, які перебували з померлим у родинних стосунках – це є спадкування за законом або особи, які мають заповіт – маємо справу зі спадкуванням за заповітом, у цьому випадку родинних стосунків може й не бути.

Як ми вже казали, інститут спадкування має довгу і складну історію розвитку, його творці стояли перед вибором: з одного боку, свобода розпорядження своєю власністю, а з іншого - турбота суспільства про близьких спадкодавця,  які,  наприклад, не могли самі себе забезпечити. Тому до цих пір усі правові системи світу виходять з поєднання двох основоположних принципів: свободи заповіту та охорони інтересів сім'ї.

Вважається, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за законом у порядку черговості.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, коли спадкоємцями укладено договір про зміну черговості права на спадкування.

Документи для вступу в спадщину

Перед відвідуванням нотаріуса варто заздалегідь підготувати документи для відкриття спадкової справи:

  • паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків спадкоємця;
  • свідоцтво про смерть спадкодавця;
  • заповіт, якщо такий є;
  • якщо Ви вступаєте у спадок за Законом, візьміть документ, що підтверджує родинні відносини зі спадкодавцем: це може бути свідоцтво про народження або свідоцтво про укладення шлюбу і так далі;
  • також потрібна довідка з компетентних органів про те, хто проживав з померлим на дату смерті.

Це основні документи для того, щоб відкрити спадкову справу.При цьому також необхідно буде написати заяву про прийняття спадщини за законом чи за заповітом. Або написати іншу заяву, наприклад, про відмову від спадщини із зазначенням конкретної особи з кола спадкоємців, або без зазначення.

Вступ у спадщину: терміни, встановлені законом

Для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

У разі відсутності такої згоди за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Спадкові спори між спадкоємцями різних черг

«Ніколи не кажіть, що знаєте людину, якщо не ділили  з нею спадок», - казав швейцарський письменник, богослов, поет та фізіогноміст Лафатер. І він мав рацію, адже спори між спадкоємцями дуже поширене явище.

Згідно із законодавством України, пріоритетним правом успадкування володіють спадкоємці першої черги в тих випадках, якщо спадкодавець не залишив заповіту. Тобто, йдеться про непорушність черговості спадкування.

Отже, спадкова маса переходить до спадкоємців першої черги, якими є найближчі родичі заповідача (чоловік/дружина, діти, батьки). Якщо ж такі відсутні, право спадкоємства переходить до другої черги і так далі.

Варто зазначити, що ніякі фактори – спільне проживання, прописка в квартирі, фактичне прийняття спадщини - не вплинуть на перерозподіл спадкової маси на користь спадкоємця другої черги в обхід першої.

Спадкоємці першої черги можуть абсолютно спокійно звертатися до нотаріуса, який відкриє спадкову справу, і протягом шести місяців квартира перейде в їхню власність.

Спадкоємець другої черги, який вважав, що фактично прийняв спадщину, може звернутись до суду за отриманням компенсації, наприклад, за проведений у квартирі ремонт та оплату боргів за комунальними рахунками.

Черговість спадкування: хто за ким?

Перша черга спадкоємців за законом - це діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Передбачене законом коло спадкоємців першої черги є вичерпним. Діти успадковують після смерті своїх батьків - як батька, так і матері. Якщо навіть шлюб між батьком і матір'ю був незареєстрований, але у свідоцтві про народження дитини вони зазначені як її батьки, то після їх смерті дитина має право на спадок і після батька, і після матері. Крім того, діти, народжені від шлюбу, пізніше визнаного недійсним, не втрачають права спадкування після смерті батьків. Спадкує дитина і тоді, коли її батьки, що не перебували в шлюбі, надалі свій шлюб зареєстрували, і чоловік (спадкодавець) визнав себе батьком дитини. Якщо дитина народжена поза шлюбом і немає спільної заяви батьків про батьківство, останнє встановлюється в судовому порядку.

Той із подружжя, хто пережив іншого, спадкує у першу чергу в тому випадку, якщо він перебував у зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем на момент смерті. Перебування у шлюбі має підтверджуватися свідоцтвом про шлюб. У випадку розірвання шлюбу до відкриття спадщини права на спадщину в того з подружжя, хто пережив, не виникає. Якщо шлюб визнаний недійсним, той з подружжя, хто пережив іншого, не має права на спадкування, оскільки недійсний шлюб не спричиняє юридичних наслідків.

Батьки спадкують після смерті своїх дітей на підставі правового зв'язку з дітьми, доказом чого є запис про народження у книгах запису актів цивільного стану, крім випадків, якщо вони усуваються від спадкування (позбавлення батьківських прав, умисне позбавлення життя спадкодавця чи його спадкоємців).

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Брати і сестри є спадкоємцями померлого, незалежно від того є вони повнорідними (мають обох спільних батьків) чи неповнорідними (мають спільного батька або спільну матір). Але не успадковують один після одного зведені брати і сестри, якщо вони не мають спільних батьків.

Для встановлення факту споріднення необхідне подання відповідних документів. Зокрема, родинні відносини можуть підтверджуватися свідоцтвами органів РАЦС про народження, витягами з книг запису актів цивільного стану, записами в паспортах про дітей. Наприклад, щоб підтвердити родинні відносини між спадкодавцем і спадкоємцем — братами, необхідно подати свідоцтва про народження спадкодавця і спадкоємця. І якщо в цих свідоцтвах батьки - одні й ті самі особи, то можна стверджувати, що спадкодавець і спадкоємець - брати.

У разі неможливості подання зазначених документів факт родинних відносин може бути встановлений судом.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.На підтвердження родинних відносин вимагається подання відповідних документів. Зокрема, це можуть бути свідоцтва про народження батьків спадкодавця та їх братів або сестер, в яких зазначені спільні батьки.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.Кваліфікуючою ознакою віднесення осіб до четвертої черги спадкоємців є проживання претендентів на спадок однією сім'єю зі спадкодавцем. Отже, визначальним тут є поняття сім’ї. Згідно зі ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю становлять особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я виникає на основі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Також у п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Родинні відносини мають підтверджуватися відповідними документами, а у разі неможливості подання таких факт родинних відносин встановлюється у судовому порядку.

Позовна заява: вступ у спадщину через суд

На сьогоднішній день вступити у спадок можна за допомогою нотаріуса або шляхом подачі до суду позовної заяви. Звичайно, перший спосіб набагато легший. Але, на жаль, існує величезна кількість спірних ситуацій, вирішити які можливо лише в суді.

Зокрема, до суду треба звертатись, якщо пропущений 6-місячний строк прийняття спадщини. Щоб довести той факт, що позивач не прийняв спадщину у строк з поважних причин, необхідно зібрати достатньо доказів, що він не прийняв спадщину з поважних причин. Це може бути тривала хвороба, відсутність у країні, незнання того, що заповідач помер. Якщо позивач зможе підтвердити серйозну причину пропуску документально, термін може буде продовжено.

Подаючи заяву в суд, необхідно долучити видану нотаріусом постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.  Відповідачами в такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади, в особі відповідних органів місцевого самоврядування, за місцем відкриття спадщини.

 

До речі, якщо строк прийняття спадщини пропущений, але при цьому інші спадкоємці оформили все в строк, до суду можна не звертатись: якщо інші спадкоємці дадуть свою письмову згоду та засвідчать її нотаріально, спадкоємець зможе отримати свою частку спадкової маси.

Другий випадок, коли у спадкоємця може виникнути необхідність звернення до суду, коли людина прийняла спадщину фактично, тобто почала або продовжує нею користуватися після смерті заповідача, проте не переоформила спадкову масу на себе і не вступила в права спадкування на законних підставах. До позовної заяви необхідно буде долучити докази, що підтверджують фактичний вступ у спадок. Це можуть бути  чеки і квитанції, що підтверджують фінансову участь спадкоємця у долі успадкованого майна, документи про оплату боргів спадкодавця, про покриття його насущних витрат, будь-які докази, які підтверджують, що спадкоємець проживав з заповідачем на одній житлоплощі.

Також бувають ситуації, коли необхідно встановити юридичний факт спорідненості в суді. Подавши до суду позовну заяву для встановлення факту спорідненості, спадкоємець отримає можливість довести спорідненість, використовуючи найрізноманітніші документи: архівні довідки і анкетні дані з місць роботи, паперу з медичних установ і т.п. До суду можна представити також листи, фотографії, відеозаписи сімейних свят - суддя врахує всі факти і на їх підставі винесе рішення.

 Що робити, якщо пропущений строк прийняття спадщини?

 У разі пропущення строку на прийняття спадщину у спадкоємця є два шляхи.

Перший: подати заяву нотаріусу про прийняття спадщини, за наявності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину.

Другий: звернутися до суду із заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

 Між тим, необхідно враховувати, що судова практика виходить з того, що оскільки саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку, то в заяві, в обов’язковому порядку, необхідно порушувати питання про поважність причин пропуску зазначеного строку. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини (це може бути тривала хвороба, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо). Обов’язково необхідно доводити такі факти належними та допустимими доказами в судовому процесі.

 Важливо розуміти, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як: 

а)  юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;

б) необізнаність особи про наявність спадкового майна;

в) похилий вік;

г) непрацездатність;

д) незнання про існування заповіту;

е) встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю);

ж) невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину;

з) відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;

ї) несприятливі погодні умови.

 Не зайвим буде знати, що повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено. Якщо рішенням суду спадкоємцю раніше було визначено додатковий строк для прийняття спадщини і він цим не скористався та не прийняв спадщину, то в подальшому цей спадкоємець не може знову ставити питання про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

 Разом з тим необхідно вказати, що  відповідно до цивільного законодавства спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини у встановленому законодавством України порядку.

 Як вступити в спадщину на земельну ділянку, якщо немає заповіту?

 Вступ у спадщину на земельну ділянку, якщо немає заповіту, передбачає надання нотаріусу документів. Отже, звертаючись до нотаріуса з приводу отримання у спадок земельної ділянки, спадкоємцю слід надати наступні документи:

  • Основний пакет паперів, що включає свідоцтво про смерть заповідача, виписку з будинкової книги, довідку з останнього місця проживання спадкодавця, паспорт спадкоємця.
  • Документи, що підтверджують спорідненість із померлим.
  • Правовстановлюючі документи на земельну ділянку. Це може бути свідоцтво про довічне володіння землею або ж будь-який документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку (договір купівлі-продажу, дарування, ренти, міни, архівна довідка про виділ землі в користування заповідачеві, постанова місцевої адміністрації про надання земельної ділянки).

 

У спадок входить не тільки земельна ділянка, але і все, що на ній знаходиться: будівлі, водойми, лісовий масив.

 Документи, що були перелічені, необхідно взяти з собою для першого візиту до нотаріуса. У подальшому він може запросити у вас ще й інші документи, зокрема:

  • Кадастровий паспорт на землю з вказаною в ньому кадастровою вартістю.
  • Довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджує відсутність обтяжень на землю.
  • Документ з оціночною вартістю земельної ділянки, знати яку необхідно для обчислення розміру держмита.

У разі розташування на ділянці будинку або іншої будови також будуть потрібні правовстановлюючі документи і кадастровий паспорт будови.

 Як вступити в спадщину на земельну ділянку декільком спадкоємцям, якщо немає заповіту?

 Якщо розмір ділянки дозволяє, землю поділяють між усіма спадкоємцями в частках, встановлених законодавством. Проте трапляються випадки, коли земельна ділянка занадто мала для того, щоб її ділити. У такій ситуації можливе кілька варіантів вирішення спадкового спору: встановлення черговості використання землі між усіма спадкоємцями, паритет одного із спадкоємців (наприклад, того, хто з них проживав із спадкодавцем) і надання йому права володіння ділянкою за умови, що іншим спадкоємцям буде виплачена грошова компенсація вартості землі та ін.

Свідоцтво про право на спадщину видається кожному зі спадкоємців із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

За більш детальною консультацією Ви можете звернутись до Кегичівського бюро правової допомоги за адресою:

смт.Кегичівка, вул.Волошина, 29. Тел.057 55 3-11-84

 

 

 

 

 

 

 

Кегичівська селищна рада повідомляє власників та землекористувачів земельних ділянок, що за інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2016 рік становить 106 % , що застосовується для розрахунку коефіцієнту індексації нормативно грошової оцінки земель.

Відповідно, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексуватиметься нормативна грошова оцінка за 2016 рік становить:

-​ для сільськогосподарських угідь ( рілля, багаторічні насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) за 2016 рік становить 1,00 %

-​  для інших земель сільськогосподарського призначення, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення – 1, 06 %